«ДОБА В ПОЛЬОТІ», АБО ОБ’ЄДНАННЯ ДВОХ СВІТІВ. ВРАЖЕННЯ ВОЛОНТЕРІВ ВІД ПОЇЗДКИ В ЗОНУ АТО

Мирне життя, до якого ми звикли, та щоденні обстріли на передовій – це 2 різні світи. Звичайній людині потрібен деякий час, щоб усвідомити реальність.

Перебуваючи «між двома світами», складно усвідомлювати, що там, на сході, йде війна, жорстока і підступна, війна без правил, а тут протікає звичайне, іноді безтурботливе, мирне життя.

Складна волонтерська місія проходить через серце і душу кожного волонтера. У чому розгадка подібних вчинків? Адже ніхто не зобов’язує їхати туди, де кулі не обирають об’єкт своєї уваги за соціальним станом чи партійною приналежністю.

Спостерігаючи за роботою волонтерів Волонтерського Центру «Перевізник», переповнюєшся гордості за цих сміливих людей, які справою честі вважають турбуватися про воїнів, що боронять кордони України на сході.

Співзасновники ВЦ «Перевізник» Сергій Протченко та Ігор Мухарський здійснюють поїздки у непередбачувану та дуже небезпечну зону АТО з 2014 року. Таких «добровільних подорожей» вже більше 50. І кожного разу – нові зустрічі, нові побажання від Захисників Вітчизни. Досить давно до волонтерської діяльності долучився голова ГО «Миколаївська ОО ТСО України Юрій Шутяк. Активно співпрацюють із ВЦ «Перевізник» представник благодійного фонду «Фонд «Позивний Горинич» Руслан Пересунько, волонтер, що представляє благодійний фонд «Волонтерський пост» Ірина Абрамова.

11 квітня у зону АТО, до сектору М, було доставлено черговий вантаж для українських героїчних воїнів. Скрізь радість зустрічі, споглядання та куштування домашніх смаколиків, які готували в Миколаївському, Новоодеському районах та місті Миколаєві, пробивалися сльозинки на очах у загартованих боями воїнів. Звичайно, емоції не для чоловіків, тим більше, військових, але де вона, та межа людяності, чемності, дбайливості, якої так не вистачає у екстремальному житті в зоні бойових дій, коли кожна хвилина може стати останньою, а вдома чекають рідні, друзі, колеги по роботі.

Прагнення домашнього затишку не вгасає навіть на війні – серед куль, снарядів, ворожих провокацій. Уособленням домашнього добробуту давно стали для українських воїнів дитячі малюнки, які солдати притискають до серця, якими прикрашають своє скромне тимчасове житло у зоні воєнних дій. Саме діти передають тепло своїх маленьких долоньок, свою невгамовну енергію захисникам, які впевнено дають відсіч ворогові.

Умови воєнних дій не дають можливості називати факти, обговорювати подробиці. Волонтери та військові викладають в мережі тільки те, що можна, ховаючи обличчя, та замінюючи імена позивними.

Дякуємо за підтримку волонтерської діяльності, реальні грошові та матеріальні внески, допомогу у формуванні вантажу для учасників АТО жителям Миколаївського та Новоодеського районів Миколаївської області, міста Миколаєва.

Висловлюємо подяку керівникам навчальних закладів, вчителям та вихователям, які змогли залучити учнів та їхніх батьків до волонтерської діяльності. У районах була успішно проведена акція «Великодній кошик». Значна частина домашньої випічки та солодощів була відправлена в АТО. Близько 500 пасочок надав для воїнів АТО Миколаївський хлібозавод № 1.

Дякуємо головам сільських та селищних Рад цих районів, за підтримку, за людяність та небайдужість.

Дякуємо священникам за Боже Благословіння, побажання миру українській землі, українському народові!

Дякуємо багаточисленним громадським активістам області за моральну підтримку та реальні матеріальні внески. Величезна вдячність Миколаївській міській організації інвалідів війни ВС та УБД та її голові Любові Бушиній за допомогу волонтерам. Окрема подяка і теплі слова сім’ї Валентини Коржової.

Дякуємо співробітникам ТСОУ за підтримку волонтерів. Директор Миколаївського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України Віктор Жосан, директор Жовтневого спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України Віктор Шевченко, директор Новоодеського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України Наталя Глумакова є постійними учасниками волонтерських проектів.

Низький уклін усім, чиї імена не названі, але справи визнані високоморальними, об’єктивними, потрібними нескореним Захисникам України!

Втомлені, але щасливі від почуття виконаної важливої місії, волонтери повернулися додому. Попереду нові справи, дії, вчинки. Сподіватимемося, що дуже скоро, в Україну прийде мир: впевнено і назавжди!

Доба, проведена «між двома світами», дорога у зону воєнних дій та назад – у мирне життя, стала ще однією перегорнутою сторінкою історії, сторінкою добрих справ.

Вам також має сподобатись...