ВИВЧАЄМО ІСТОРІЮ ТОВАРИСТВА: 14 СІЧНЯ ВИПОВНЮЄТЬСЯ 91 РІК ВІД ДНЯ ЗАСНУВАННЯ ТСОАВІАХІМ УКРАЇНИ

Грандіозна історія Товариства сприяння обороні України багатогранна. За конкретними справами стоять імена людей. Поки що не називаючи їх, намагаємося відстежити хід розвитку Товариства та усвідомити його значення в розвитку країни.

Добровільне патріотичне Товариство виникло в перші роки після закінчення громадянської війни та іноземної воєнної інтервенції. У той час проводилася величезна робота по мобілізації трудящих для надання всебічної допомоги військам. Саме з цією метою встановлюється шефство трудових колективів над військовими підрозділами і навчальними закладами військового спрямування. Важливе значення надавалось розвитку авіації, будівництво якої стало всенародною справою.

На початку березня 1923 року розпочало діяльність Товариство друзів авіації і повітроплавання України і Криму, яке поклало початок створенню оборонного Товариства України.
19 травня 1924 року створюється ще одна громадська організація – Добровільне Товариство друзів хімічної оборони і хімічної промисловості (Доброхім).

Навесні 1925 року президії обох організацій вирішили об’єднатися. Таким чином, у травні 1925 року народилася громадська організація АВІАХІМ, яка узагальнила та продовжила розвивати напрацьоване двома потужними попередниками.

На початку 1926 року в Україні розпочало активну роботу Товариство сприяння обороні України, основними завданнями якого стало всебічне сприяння зміцненню бойової могутності армії, розвитку галузей економіки, які найбільше пов’язані з підготовкою країни до оборони, розповсюдження військових знань тощо.

З метою уникнення розпорошення сил і коштів та раціонального використання ресурсів для зміцнення оборони країни, було прийнято рішення об’єднати ТСО і АВІАХІМ в одне Товариство.
14 січня 1927 року на спільному засіданні з’їзду АЕРОХІМУ і Центральної ради ТСО України відбулось їх з’єднання в ТСОАВІАХІМ України.

На 1 серпня 1927 року ТСОАВІАХІМ України налічував біля 417 тис. чол. В осередках ТСОАВІАХІМУ створювались воєнні гуртки і стрілецькі тири, команди повітряного та інших видів спорту. Наприкінці року працювали вже 3183 стрілецькі тири, 2716 воєнних куточків, 1959 бібліотек.

Саме у ці роки Товариство стало ініціатором таких масових військово-патріотичних заходів, як тижні і декади оборонної роботи, збір коштів у фонд оборони та ін.

Було визнано за необхідне створити осередки ТСОАВІАХІМУ на всіх промислових підприємствах і в колгоспах, щоб вони розгорнули широку військово-технічну пропаганду серед населення, допомагали йому в оволодінні новою військовою технікою.

Перед оборонним Товариством України постало завдання – охопити в 1932 році військовою підготовкою 300 тис. чоловік. Особливою базою і місцем їх військового навчання стали військово-навчальні пункти (ВНП).

Вони створювались при районних радах ТСОАВІАХІМУ, а також на великих підприємствах.
До обов’язкового навчання на ВНП, у пергу чергу, залучались юнаки, які підлягали черговому призову. 120-годинна програма передбачала політичні заняття, спеціальну стрілецьку, стройову, фізичну, санітарну підготовку, вивчення тактики і топографії, технічних засобів боротьби.

До 1935 р. в Україні нараховувалось більше 152 тис. стрільців, які склали норми І ступеню. 285 тис. значкистів ГТО І ступеню, які склали заліки по знанням автомобільного і транспортного моторів, 125 тис. здійснили стрибки з парашутних веж.

Здійснюючи військово-технічну підготовку майбутніх захисників Вітчизни, ТСОАВІАХІМ особливо піклувався про льотно-технічні кадри. Підготовка їх велася в аероклубах Товариства, перший з яких –

Харківський – був відкритий у 1933 році. Протягом трьох років в Україні почали діяти 27 аероклубів – у Вінниці, Одесі, Миколаєві, Херсоні, Луганську, Полтаві, Сумах, Горлівці та інших містах.

До початку Другої світової війни ТСОАВІАХІМ України нараховував у своїх лавах 3281 тис. чол., які об’єднувалися у 70 тис. тсоавіахімівських організаціях. З початком війни на нашій землі сотні тисяч тсоавіахімівців України стали у ряди захисників Вітчизни.

З перших днів війни ТСОАВІАХІМ став одним із важливих бойових резервів Збройних Сил. Сотні тисяч осіб, які пройшли військову підготовку в оборонному Товаристві, поповнювали ряди армії і флоту.

Підготовлені кулеметники і снайпери, телеграфісти і радисти, мотоциклісти та водії впевнено захищали Батьківщину. Всього у перші дні війни по мобілізації і добровільно у Збройні Сили влились 7 млн. тсоавіахімівців.

Таким чином, активна виховна військово-патріотична робота серед широкого загалу членів оборонного Товариства у передвоєнні роки стала основою формування потужного морально- патріотичного потенціалу, який, в повній мірі, виявив себе вже на початку війни.

Важливим завданням оборонного Товариства у воєнні часи було масове навчання населення військовій справі, повсякденна участь у підготовці бойових резервів. Виконуючи рішення уряду, тсоавіахімівські організації оперативно приступили до обов’язкового військового навчання молоді майже з 30 військових спеціальностей.

На початку війни тсоавіахімівські організації багато навчальної зброї, техніки та іншого майна передали військовим частинам та іншим військовим формуванням. Тільки у трьох областях – Полтавській, Харківській та Миколаївській військові отримали 2072 гвинтівки, 280 станкових і ручних кулеметів, 233 тис. патронів, 40 автомобілів, 117 коней, 25 шлюпок, 245 телефонних і 54 телеграфних апаратів, 36 радіоприймачів.

Одним із найбільш відповідальних завдань у завершальний період війни стало розмінування визволеної території і збір зброї на полях битв. До кінця війни активно діяли 1360 спеціальних команд, 3826 інструкторів, 41555 саперів. За 1944-1945 роки ними, разом із військовими підрозділами, було перевірено і розміновано 3005 мінних полів, знешкоджено і знищено понад 28 млн. снарядів, мін, бомб та інших вибухонебезпечних предметів.

Роль оборонного Товариства, як бойового помічника і резерву армії, особливо яскраво продемонстрували вихованці ТСОАВІАХІМУ на фронтах Другої світової війни.

Працівники і вихованці ТСОАВІАХІМУ виявили власний приклад високого патріотизму, самовідданості, героїзму. Своїм прикладом вони запалювали серця і душі побратимів, вели за собою в бій.

Так, понад 100 вихованців оборонного Товариства і його штатних працівників удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

Друга світова війна стала суворим випробуванням, як для держави, так і для оборонного Товариства, перевірки життєвої боєздатності.

Після звільнення нашої землі від фашистських загарбників постало завдання очистити землю від німецьких мін, снарядів, техніки. Цю місію виконували, в тому числі, вихованці оборонного товариства.

На 1 липня 1945 року в Україні працювало 25 обласних, 873 районних і міських Рад, 43,5 тисяч первинних організацій. Вони об’єднували 2 млн. 77 тис. членів Товариства. У 1943-1945 роках на мінах і снарядах підірвалося 6989 людей, більше 2700 із них було вбито, 70% потерпілих – діти. Тому, вже в лютому 1944 року, було прийнято рішення підготувати спеціалістів і знешкодити весь трофейний арсенал. Це завдання поклалося на оборонне Товариство. За короткий термін Товариством разом з військовими частинами було перевірено і очищено від мін та снарядів 550 тисяч квадратних кілометрів території України, більше 47 тисяч населених пунктів, розміновано 3005 мінних полів, знешкоджено 28 млн. снарядів, мін, авіабомб, зібрано велику кількість зброї, боєприпасів, техніки і здано до військових частин.

Після визволення нашої землі від окупантів на відновлених заводах, фабриках, шахтах, у колгоспах і радгоспах, в установах і навчальних закладах відтворювались організації популярного у народі оборонного Товариства – ТСОАВІАХІМУ.

У травні 1948 року ТСОАІВІАХІМ було реорганізовано у три самостійних Товариства: Добровільне товариство сприяння армії, Добровільне Товариство сприяння авіації, Добровільне товариство Сприяння Військово-Морському Флоту. Незабаром, практика показала, що така структура розпорошує сили і кошти, вносить паралелізм у діяльність оборонних товариств.

Тому, у вересні 1951 року, ці оборонні організації рішенням ради Міністрів України були об’єднані у Добровільне Товариство сприяння армії, авіації і флоту (ДТСААФ). Згодом був затверджений Статут ДТСААФ, у якому були сформульовані нові завдання оборонного Товариства, відповідно до умов післявоєнного розвитку.

Організації ДТСААФ щоденно займаються морально-психологічною підготовкою молоді до служби у Збройних Силах, вихованням у майбутніх воїнів дисциплінованості і організованості, особистої відповідальності за безпеку Батьківщини, поважного ставлення до її героїчної історії, подвигам старших поколінь. З року в рік зростала кількість учасників походів по місцях бойової слави. Юні слідопити лише у 1967 році знайшли 25 тис. імен раніше невідомих героїв, створили 11 тис. музеїв, кімнат і куточків бойової слави.

З часом розширювалась, зміцнювалась та оновлювалась матеріально-технічна база Товариства. Майже у всіх обласних центрах були введені в експлуатацію Будинки технічного навчання. Комітети Товариства будували навчальні приміщення, укриття для техніки, гаражі, пункти технічного обслуговування, стрілецькі тири, автодроми та ін.

Події, що сталися на рубежі 1990-1991 рр., створили можливість для визначення України як суверенної, незалежної держави. Тому 24 серпня 1991 року Верховна рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет і Акт, яким Україна проголошена незалежною демократичною державою. Розпочався активний процес реформування українського суспільства на ринкових принципах.

Зважаючи на це, 26 вересня 1991 року VII позачерговий з’їзд оборонного Товариства ухвалив рішення про перетворення республіканської організації ДТСААФ у Товариство сприяння обороні України (ТСО України).

На з’їзді прийнято Статут ТСО України, в якому відзначалось, що ТСО України є правонаступником ДТСААФ України, всеукраїнською громадською організацією. До складу ТСО України увійшли Кримська республіканська, 24 обласні, Київська і севастопольська міські організації, які об’єднали міські, районні, первинні навчальні і спортивні організації Товариства.
10 жовтня 1991 року відбулась реєстрація Статуту ТСО України Міністерством юстиції України (свідоцтво №131).

У відповідності до Закону України «Про об’єднання громадян» 10 жовтня 1991 року ТСО України зареєстровано Міністерством юстиції як Всеукраїнська громадська оборонно-патріотична організація громадян.

Її метою визнано сприяння обороні і підготовці членів Товариства до праці й захисту Батьківщини, а основними завданнями Товариства і напрямками його діяльності у Статуті визначено:
представлення і захист законних інтересів Товариства і законних інтересів його членів в органах державної влади і громадських організаціях;
патріотичне виховання членів Товариства, пропаганда серед населення Конституції і законів України про захист Вітчизни;
підготовка призовників з військово-технічних спеціальностей;
участь у освітній діяльності та підготовці для народного господарства кадрів масових технічних професій, згідно законодавства України;
розвиток серед членів Товариства технічних і прикладних видів спорту, а також службового собаківництва з усіма видами кінологічної діяльності.

26 листопада 1991 року відбувся другий етап VII позачергового з’їзду ТСО України, де було розглянуто завдання подальшого вдосконалення оборонно-масової роботи у нових ринкових умовах. На з’їзді були затверджені нові зразки прапора та емблеми Товариства.

29 червня 1993 року Міністерством юстиції України було зареєстровано Прапор і емблему ТСО України (свідоцтво №9).

7 грудня 2016 року на ХІV (позачерговому) з’їзді була затверджена нова редакція Статуту ТСО України, яка відповідає вимогам Закону України «Про громадські об’єднання». Він набрав чинності з 1 січня 2013 року.
26 жовтня 2017 року члени Правління задовольнили заяву Тімченка Віктора Миколайовича про звільнення його з посади Голови Товариства і обрали Головою громадської організації «Товариство сприяння обороні України» Кошина Сергія Мефодійовича.

Вам також має сподобатись...